Ресурси для клієнтів

Право на компенсацію може мати широке коло заявників, зокрема фізичні особи (громадяни України та іноземці), юридичні особи (приватні компанії, державні підприємства та інші організації чи установи), місцеві органи влади, а також сама держава Україна.

Право на компенсацію та відповідний механізм залежать від виду заявника, характеру шкоди, а також дати та місця, де вона була заподіяна. Ми рекомендуємо провести попередню оцінку для визначення найбільш оптимального шляху.

Збитки, що підлягають компенсації, загалом охоплюють фізичне знищення або пошкодження майна (будівель, інфраструктури та іншого рухомого й нерухомого майна), фінансові втрати (такі, як упущену вигоду, збитки, пов’язані з перериванням господарської діяльності, та експропріацію інвестицій), шкоду, заподіяну фізичним особам (наприклад, смерть, тілесні ушкодження або вимушене переміщення), а також нематеріальну шкоду (наприклад, втрату доступу до медичної допомоги чи освіти).

Різні шляхи охоплюють різні категорії – наприклад, міжнародний компенсаційний механізм зосереджується на задокументованих втратах у межах міжнародно визнаних кордонів України, тоді як інвестиційний арбітраж спрямований на випадки експропріації іноземних інвестицій. Правильне визначення того, який механізм відповідає конкретному виду завданої шкоди, є вкрай важливим.

Як зазначалося вище, наразі існує чотири основні шляхи отримання компенсації:

• Міжнародний компенсаційний механізм – багатостороння структура на базі Ради Європи, відкрита для широкого кола заявників щодо збитків, завданих 24 лютого 2022 року або пізніше.
• Інвестиційний арбітраж – механізм розгляду спорів, доступний українським та іноземним інвесторам, чиї інвестиції зазнали незаконного впливу, на підставі гарантій захисту, передбачених застосовними інвестиційними договорами.
• Судовий розгляд в Україні – провадження в національних судах із подальшим визнанням та виконанням судових рішень за кордоном.
• Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) — розгляд справ щодо порушень прав людини, за які несе відповідальність росія та які мали місце до 16 вересня 2022 року.

Ці механізми не є взаємовиключними, і за певних обставин доцільним може бути застосування паралельної або послідовної стратегії. Вибір найбільш прийнятного алгоритму дій залежить від виду заявника, характеру заподіяної шкоди, обраних засобів правового захисту, а також релевантних часових і юрисдикційних чинників.

Кожен із цих механізмів має свої виклики:

• Міжнародний компенсаційний механізм. Часові рамки отримання компенсації залишаються значною мірою невизначеними навіть у разі створення та запуску механізму компенсації на підставі міжнародного договору. Для порівняння: остаточні виплати компенсацій за збитки, спричинені вторгненням Іраку до Кувейту в 1990–1991 роках, були здійснені лише в січні 2022 року, тобто через понад 30 років після вторгнення. Загалом Комісія ООН з компенсацій виплатила 52,4 мільярда доларів США приблизно 1,5 мільйонам заявників. Натомість за даними Світового банку, станом на 31 грудня 2025 року прямі матеріальні збитки в Україні сягнули 195,1 мільярда доларів США, тоді як потреби у відновленні та відбудові протягом наступного десятиліття оцінюються у 587,7 мільярда доларів США. Ці цифри ілюструють як безпрецедентний масштаб збитків, так і ймовірність того, що будь-який механізм компенсації може потребувати значного часу для розгляду та задоволення заяв.
• Інвестиційний арбітраж. Висока вартість провадження, пов’язана з цим необхідність залучення фінансування від третіх осіб та невизначеність щодо перспектив виконання рішень є основними перешкодами для звернення до інвестиційного арбітражу. Хоча арбітражні трибунали у справах, пов’язаних із Кримом, послідовно виносили рішення на користь інвесторів, залишається невизначеним, чи застосовуватимуть вони такий самий підхід до позовів, поданих українськими або іноземними інвесторами, чиї інвестиції розташовані в інших регіонах, ніж Крим. Відповідно, не можна з упевненістю стверджувати, що такі трибунали визнають свою юрисдикцію та винесуть рішення на користь відповідних інвесторів.Крім того, 27 січня 2025 року припинила дію Угода між Україною та російською федерацією про заохочення та взаємний захист інвестицій (Угода між Україною та російською федерацією). Як наслідок, за Угодою можуть бути заявлені лише вимоги, що стосуються інвестицій, здійснених до дати її припинення. Її положення продовжуватимуть поширюватися на такі інвестиції ще протягом десяти років.

• Судовий розгляд в Україні. Перспективи визнання та виконання за кордоном судових рішень про компенсацію, винесених українськими судами, супроводжуються значною невизначеністю. У цьому контексті можуть виникнути численні проблеми – від питання дотримання гарантій справедливого судочинства (зокрема, належного вручення судових документів російській федерації в умовах відсутності дипломатичних відносин між Україною та росією) до питання суверенного імунітету, як зазначено нижче.
• ЄСПЛ. Компенсація, присуджена ЄСПЛ, як правило, обмежена за обсягом і розміром. Заяви можуть подаватися лише щодо шкоди, заподіяної до 16 вересня 2022 року. Крім того, практика виконання росією рішень Суду є незадовільною. Згідно з даними, доступними в Реєстрі справедливої компенсації, станом на дату написання цього матеріалу росія заборгувала понад 3 мільярди євро за міждержавними та індивідуальними заявами, поданими проти неї.

Цей механізм є трикомпонентною структурою, розробленою під егідою Ради Європи:

• Реєстр збитків для України (RD4U) – створений у травні 2023 року та повністю функціонує. Він приймає заяви та докази збитків, завданих міжнародно-протиправними діями росії 24 лютого 2022 року або пізніше. Станом на 24 червня 2026 року до нього надійшло понад 165 000 заяв.
• Міжнародна компенсаційна комісія – створена на підставі Конвенції, відкритої для підписання у грудні 2025 року (підписана 39 державами та ЄС). Вона розглядатиме, оцінюватиме та прийматиме рішення щодо зареєстрованих заяв і визначатиме розмір належної компенсації.
• Компенсаційний фонд – третій і останній компонент, який ще належить розробити. Тривають обговорення щодо джерел фінансування, зокрема щодо заморожених суверенних активів росії.

Подання заяви до Реєстру є найважливішим першим кроком, і його не слід відкладати з огляду на триваючу війну та пов’язаний з нею ризик знищення або втрати документів, що підтверджують відповідні обставини.

Додаткову інформацію про документи, що регулюють діяльність Реєстру, його правила та положення можна знайти тут.

Так. RD4U приймає заяви з квітня 2024 року та продовжує розширювати перелік категорій заяв, які приймаються. Наразі відкриті такі категорії:

• Для фізичних осіб: вимушене внутрішнє переміщення; вимушене переміщення за межі України; смерть близького члена сім’ї; зникнення безвісти близького члена сім’ї; серйозні тілесні ушкодження; сексуальне насильство; катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження чи покарання; позбавлення свободи; примусова праця або служба; насильницьке переміщення або депортація дітей та дорослих; пошкодження або знищення житлового нерухомого майна; пошкодження або знищення нежитлового нерухомого майна; втрата житла або місця проживання; втрата оплачуваної роботи; втрата приватного підприємництва; а також втрата доступу або контролю над нерухомим майном на тимчасово окупованих територіях
• Для юридичних осіб та держави Україна: пошкодження або знищення критичної та некритичної інфраструктури
• Для юридичних осіб: пошкодження, знищення або втрата активів

Додаткові категорії вводяться поступово, а повний перелік категорій заяв, які можуть бути внесені до Реєстру, доступний тут. Ми наполегливо рекомендуємо не зволікати з поданням заяв, оскільки процес збору та впорядкування доказів може бути тривалим, особливо з огляду на триваючу війну та пов’язаний з нею ризик знищення або втрати документів, що підтверджують відповідні обставини.

Заяви необхідно подавати до RD4U в електронному форматі через веб-портал «Дія». Додаткову інформацію щодо процедури подання заяв можна знайти тут.

Інвестиційний арбітраж доступний іноземним та українським інвесторам, які мають право на це згідно з чинними двосторонніми або багатосторонніми інвестиційними договорами, що дозволяє подавати позови безпосередньо проти росії до міжнародних арбітражних трибуналів. Українські компанії, активи яких були незаконно конфісковані — наприклад, у Криму – успішно скористалися цим механізмом.

Існує позитивна попередня практика арбітражних трибуналів щодо експропріації інвестицій у Криму, зокрема у справах:

• «ДТЕК проти росії» (2018 р.) — 207,8 мільйона доларів США;
• «Аеропорт Белбек та Коломойський проти росії» (2015 р.);
• «Еверест та інші проти росії» (2015 р.) – 130 мільйонів доларів США;
• «Лугзор та інші проти росії» (2015 р.);
• «Приватбанк та Фінілон проти росії» (2015 р.);
• «Стабіл та інші проти росії» (2015 р.) – 34,5 мільйона доларів США;
• «Укрнафта проти росії» (2015 р.) – 44,4 мільйона доларів США;
• «Нафтогаз та інші проти росії» (2016 р.) – 4,22 мільярда доларів США;
• «Ощадбанк проти росії» (2016 р.) – 1,1 мільярда доларів США

Ще два спори – «Укренерго проти росії» (2019 р.) та «Ахметов та Інвестіо проти росії (I) » (2019 р.) – перебувають на розгляді.

Справи «СКМ Груп проти росії» (2023 р.) та «Ахметов проти росії (II)» (2024 р.) є першими відомими справами, що стосуються експропріації інвестицій у самопроголошених Донецькій Народній Республіці (ДНР) та Луганській Народній Республіці (ЛНР), і також перебувають на розгляді. Справа «Ощадбанк проти росії (II)» (2026 р.), як видається, йде ще далі, оскільки стосується «втрати значних активів та операцій Ощадбанку в Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях».

У таких справах оцінка юрисдикції є критично важливим першим кроком, поряд із вивченням варіантів фінансування за рахунок третіх осіб та розробкою стратегії потенційного виконання будь-якого рішення, яке може бути ухвалено.

До основних викликів належать: встановлення юрисдикції – росія оскаржує юрисдикцію арбітражів з різних підстав; неучасть росії – росія часто відмовляється брати участь у провадженні, що змушує арбітражний трибунал розглядати справу за відсутності відповідача; та виконання рішення – виконання арбітражного рішення щодо суверенної держави потребує виявлення активів, на які може бути звернено стягнення, у юрисдикціях, де таке виконання є можливим.

Незважаючи на ці перешкоди, арбітражні рішення вже були винесені, а заходи з їх виконання активно здійснюються в багатьох країнах.

Розроблення стратегії на ранньому етапі є необхідним для підвищення шансів на подальше реальне отримання присудженого відшкодування.

Позивачі можуть пред’являти позови до російської федерації в судах України – в порядку цивільного або господарського судочинства залежно від виду позивача – про відшкодування майнової та моральної шкоди, а після цього звертатися із заявами про визнання та виконання відповідного судового рішення в іноземних юрисдикціях, де знаходяться російські активи. Суди України мають юрисдикцію щодо розгляду вимог, що виникають у зв’язку з агресією, та активно розглядають такі справи.

Цей механізм є доступним та економічно вигідним на стадії судового розгляду, проте примусове виконання рішення щодо держави-відповідача в іноземних юрисдикціях вимагає ретельного планування та аналізу, що враховують особливості конкретної юрисдикції. Такі судові рішення можуть бути враховані майбутньою Міжнародною компенсаційною комісією.

Однак на сьогодні не відомо про випадки, коли цей шлях був успішним, здебільшого через перешкоди, пов’язані з суверенним імунітетом росії, зокрема імунітетом від примусового виконання.

Нещодавно, у справі «Жнива проти Газпрому» (2026 р.) Апеляційний суд Гааги постановив, що росія не може посилатися на імунітет від юрисдикції, щоб перешкодити судам Нідерландів розглядати питання про те, чи може українське судове рішення проти Газпрому бути виконане в Нідерландах. Наразі справа підлягає поверненню до окружного суду, який визначатиме, чи відповідає українське судове рішення вимогам щодо визнання, передбаченим Гаазькою конвенцією 2019 року про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах. Питання імунітету від виконання буде розглядатися окремо щодо кожного активу лише у разі визнання відповідного рішення.

Так, однак із важливим застереженням. Після виключення росії з Ради Європи Суд зберігає юрисдикцію щодо заяв, що стосуються дій або бездіяльності, які мали місце до 16 вересня 2022 року – дати, коли росія перестала бути учасницею Європейської конвенції з прав людини. Заяви, що стосуються подій після цієї дати, не підпадають під юрисдикцію Суду.

Якщо ваша справа стосується порушень, що відбулися до цієї дати та відповідають критеріям прийнятності, ми рекомендуємо негайно звернутися за консультацією, оскільки правила прийнятності Конвенції продовжують застосовуватися, зокрема, чотиримісячний строк для подання заяв після вичерпання національних засобів захисту (зі змінами, внесеними Протоколом № 15).

росія залишається юридично зобов’язаною виконувати рішення та постанови ЄСПЛ щодо дій, що мали місце до 16 вересня 2022 року. Комітет міністрів Ради Європи продовжує контролювати виконання цих рішень.

Однак на практиці рівень дотримання росією своїх зобов’язань був низьким ще до її виключення з Ради Європи, а добровільне виконання рішень зараз є ще менш імовірним.

Водночас Конвенція про створення Міжнародної компенсаційної комісії для України прямо передбачає, що під час прийняття рішень Компенсаційна комісія повинна, у разі необхідності, враховувати відповідні рішення або постанови, винесені судами, трибуналами або іншими судовими органами, створеними відповідно до міжнародного права. Конвенція також вимагає вжиття відповідних заходів для запобігання подвійній компенсації за ті самі збитки, втрати чи шкоду.

Так, хоча ця сфера залишається фрагментованою. Українське законодавство передбачає низку квазікомпенсаційних механізмів, програм допомоги та заходів соціального захисту, орієнтованих на конкретні вразливі категорії осіб. До них належать підтримка ветеранів війни та їхніх сімей; внутрішньо переміщених осіб; осіб, позбавлених особистої свободи; осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом; дітей, які постраждали від агресії; та тих, чиє житло було знищено або пошкоджено.

Наразі не існує єдиної уніфікованої національної системи компенсацій – різні заходи реалізуються в межах окремих законів і програм, і ця система продовжує формуватися.

Для більшості суб’єктів господарювання та інвесторів пріоритетними є міжнародні механізми, описані вище. Національні механізми, як правило, є більш актуальними для окремих постраждалих осіб і визначених вразливих груп.

Водночас за певних обставин суб’єкти господарювання можуть мати право на отримання часткової компенсації.

Отримання соціальної допомоги або компенсації в Україні не позбавляє заявника права подавати заяву до RD4U або до національних чи міжнародних судів.

Однак у деяких формах заяв – наприклад, тих, що стосуються пошкодження або знищення житлового нерухомого майна чи втрати житла або місця проживання – прямо вимагається, щоб заявники вказували будь-яку компенсацію, отриману від українських органів влади.

Крім того, Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (Закон № 2923-IX) передбачає, що одночасно з отриманням грошової компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна право вимоги заявника до російської федерації переходить до держави або відповідної територіальної громади.

Ці механізми покликані сприяти координації між національними та міжнародними механізмами компенсації та зменшити ризик подвійної компенсації.

З огляду на фрагментарний характер нинішнього правового регулювання, визначення застосовних механізмів має здійснюватися окремо в кожному випадку.

Основні приклади включають:

• Завдання шкоди життю та здоров’ю: разові грошові виплати та постійні соціальні виплати надаються відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551-XII), а також відповідно до Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» (Закон № 2980-IX).
• Потерпілі від вибухонебезпечних предметів: Закон України «Про протимінну діяльність в Україні» (Закон № 2642-VIII) передбачає заходи щодо надання допомоги постраждалим від мін та інших вибухонебезпечних предметів.
• Внутрішньо переміщені особи (ВПО): права, свободи та законні інтереси ВПО регулюються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (Закон № 1706-VII), який встановлює статус ВПО та гарантує доступ до соціальних послуг, допомоги з житлом, працевлаштування та медичного обслуговування.
• Особи, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом: Закон № 4067-IX «Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій» запроваджує поняття невідкладних проміжних репарацій для осіб, визнаних постраждалими, не обмежуючи їхнього права звертатися за повною компенсацією іншими шляхами.
• Особи, позбавлені особистої свободи, та їхні сім’ї: Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» (Закон № 2010-IX) передбачає фінансову допомогу, медичне обслуговування, правничу допомогу та інші заходи захисту для затриманих, військовополонених, а також їхніх найближчих родичів.
• Особи, які зникли безвісти: до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (Закон № 2505-VIII) у 2022 році було внесено зміни, щоб поширити його дію на осіб, які зникли безвісти у зв’язку зі збройною агресією, надаючи їхнім сім’ям доступ до соціального захисту до з’ясування долі зниклої особи.
• Діти, які постраждали від агресії: Закон № 3999-IX «Про соціальний захист та підтримку дітей, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання соціальних послуг та виплат» встановлює спеціальну систему захисту для дітей-сиріт, дітей з інвалідністю, спричиненою агресією, а також переміщених або розлучених з сім’єю дітей.
• Знищене або пошкоджене житло: громадяни України мають право на отримання компенсації за житлову нерухомість, знищену або пошкоджену внаслідок бойових дій, відповідно до Закону № 2923-IX. Цей механізм діє паралельно з RD4U, і подання заяви за одним з них не виключає можливості подання заяви за іншим.

Водночас Закон № 4071-IX «Про облік інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам фізичних осіб внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» має на меті систематизувати всі дані, пов’язані зі шкодою, завданою війною особистим немайновим правам фізичних осіб (у тому числі реалізації права на життя, здоров’я, свободу тощо).

Ця система міститиме інформацію щодо: 1) постраждалих осіб; 2) завданої їм шкоди; та 3) заходів із підтримки та обсягів видатків державного і місцевих бюджетів, а також фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на їх вжиття.

Так. Експортно-кредитне агентство (ЕКА) адмініструє програму компенсації для суб’єктів господарювання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1541, яка застосовується з 1 січня 2026 року. Програма передбачає два окремі добровільні механізми:

• Часткова компенсація вартості пошкодженого або знищеного майна. Суб’єкти господарювання (крім державних/комунальних підприємств), майно яких розташоване на визначених територіях підвищеного ризику (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Сумська, Харківська, Херсонська та Чернігівська області), можуть заздалегідь долучитися до програми, сплативши одноразовий внесок у розмірі 0,5% від заявленої суми ймовірного збитку. Компенсується лише шкода, завдана після долучення до програми; вже наявні збитки не покриваються. Розмір компенсації обмежений 30 мільйонами гривень на одного суб’єкта господарювання протягом усього строку дії програми, а заяви подаються після внесення відомостей про пошкодження до Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна, крім виробничого обладнання та інженерних мереж.
• Часткова компенсація страхових премій за договорами страхування від воєнних ризиків. Суб’єкти господарювання, які уклали договір страхування майна, що покриває виключно воєнні ризики (ракети, дрони, засоби протиповітряної оборони, уламки, пожежа/вибух/ударна хвиля внаслідок цього), можуть подати заяву на часткове відшкодування страхової премії. За участь у програмі сплачується фіксований внесок у розмірі 5 000 гривень, а компенсація обмежена 3 мільйонами гривень на одного суб’єкта господарювання на календарний рік за всіма відповідними договорами. Суб’єкти господарювання, які уклали договори страхування від воєнних ризиків після 1 січня 2026 року, але не подали заяву про участь у програмі компенсації страхових премій під час укладення договору, все ще можуть звернутися до страховика із заявою про участь у програмі, але не пізніше 1 серпня 2026 року.

Обидві програми діють протягом усього періоду воєнного стану та адмініструються ЕКА (заяви подаються на info@eca.gov.ua). Подання заяви про компенсацію за пошкодження майна за цією програмою означає відступлення відповідного права вимоги суб’єкта господарювання до російської федерації на користь держави – механізм, подібний за метою до Закону № 2923-IX, покликаний узгодити національні та міжнародні компенсаційні процеси та уникнути подвійного відшкодування.

Станом на початок липня 2026 року за напрямом компенсації за пошкоджене або знищене майно погоджено 139 заяв на участь у програмі на загальну суму ймовірної компенсації 2,67 мільярда гривень. За напрямом компенсації страхової премії подано 63 заяви із загальним страховим покриттям 7,9 мільярда гривень та потенційним обсягом компенсації 94,22 мільйона гривень. У травні перші чотири компанії отримали часткову компенсацію страхових премій на суму 6,8 мільйона гривень. Водночас у бюджеті України на 2026 рік на цю програму закладено лише 1 мільярд гривень.

У багатьох випадках – так. Ці шляхи не виключають один одного, і узгоджена комплексна стратегія може бути дуже ефективною – наприклад, подання заяви до RD4U одночасно з ініціюванням інвестиційного арбітражу або судового провадження в Україні.

Однак деякі механізми можуть містити положення про відмову від прав, вибір засобів правового захисту чи інші схожі положення, які можуть обмежувати паралельні провадження.

У разі заявлення вимог щодо однієї і тієї самої шкоди за кількома механізмами також можуть виникати питання подвійного стягнення компенсації. Тому слід подбати про те, щоб позови чи заяви, що подаються в межах різних механізмів, були узгоджені між собою, а вимоги, висунуті в одному провадженні, не суперечили іншому.

З урахуванням цих взаємозв’язків на ранньому етапі слід розробити індивідуальну стратегію подання позовів чи заяв.

В першу чергу слід вжити таких найважливіших заходів:

• Задокументуйте шкоду та збережіть докази: зокрема, офіційні документи, що засвідчують факт знищення чи пошкодження, фотографії, звіти про оцінку вартості, правовстановлюючі документи, фінансові звіти та показання свідків. З часом докази можуть бути пошкоджені, стати недоступними або загубитися, а їх наявність може мати вирішальне значення для успішного розгляду будь-якої майбутньої заяви чи позову.
• Ретельно оцініть, чи ви відповідаєте встановленим критеріям: не кожен вид збитків може бути відшкодований у межах будь-якого з доступних механізмів. Отримання юридичної консультації на ранньому етапі допоможе визначити найбільш перспективні шляхи отримання відшкодування.
• Зверніть увагу на встановлені строки: певні процесуальні строки, такі як строк прийнятності заяв до ЄСПЛ або десятирічний строк для заявлення вимог після припинення дії Угоди між Україною та російською федерацією, дотримуються суворо. Недотримання встановленого строку може призвести до того, що навіть обґрунтована вимога буде визнана неприйнятною або такою, що не може бути заявлена у зв’язку із пропуском строку. Тому на ранньому етапі важливо визначити та дотримуватися всіх відповідних строків.
• Розгляньте можливість подання заяви до RD4U: це відносно простий перший крок, який гарантує вашу участь у міжнародному компенсаційному механізмі, водночас зберігаючи можливість використання інших доступних засобів правового захисту.

Адвокатське об’єднання АМВ має багатий досвід роботи з усіма чотирма доступними механізмами та готове допомогти з попередньою оцінкою вашої конкретної ситуації.